В продовження Don'ts, коротко опишу інциденти, що стались зі мною, і друзями під час польотів.
2019
Північна Шопка, сильний боковий вітер підняв в твісті і поніс на ялинки. Вони виявились м'якішими, ніж здавались. Після вльоту в деревце на 30 км/год, відбувся переляком і півгодинним розплутуванням параплана. На гірці був сам, рятувати не було б кому.
Соколина. Послухав пілота, і стартанув в зливняк. Зачепився за верхівку дерева підвіскою, зірвав крило - впав на схил потилицею. Добряче по шолому грюкнуло.
2020
Західна Шопка, рання весна. Сильний вітер, пориви. Але ж так хотілося відкрити сезон))) Тікав від схилу на повному акселі, сідав спиною вперед, жорстко. І знову сам на гірці. Больно і глупо.
Боржава. Зірвав крило в парашутування біля схилу. Висоти було мало, приземлився м'яко, але могли бути наслідки. Перелякав очевидців.
Боржава. Назар не застібає ножні стропи на підвісці. Порив різко піднімає крило і разом з підвіскою воно летить за схил. Пілот залишаться на місці. Від травм врятувало те, що підвіска проковзнула по тілу і ніде не зачепилась.
2021
Удвох з Назаром поїхали літати на Чорногорі. Старт з Говерли. Злився в кулуар, де роторило. Сідав в зливняку, по вітру, в жереп і камені. На диво, м'яко. Але ситуація була нештатна, зламати ногу можна було легко. Зв'язку і людей там внизу не було 😬
А вже за пів години Назар попаде в ротор і впаде на схил далі по хребті. І отримає забій п'ятки.
2022
Флай-тур на Тенеріфе. Відпустка, що мала тривати тиждень, коли у повітрі вже відчувався запах війни, і наслідки якої я щодня відчуваю 7 місяців потому.
Передостанній польотний день - посилюється фоновий вітер, ми в пошуках працюючих стартів катаємось по острову, піднімаємось в центр острова - в найвищі точки, доступні на авто. Розмірковуємо про старт в сторону півночі чи півдня - глайду має вистачити долетіти до берега. Але на північній стороні ротор, а на півдні потрібно пролітати крізь хмари. В підсумку, не зважившись на такі авантюри - втомлені і роздратовані повертаємось додому - у всіх доволі прикрий настрій, я, щоб гарно закінчити день шукаю можливість підлітнути хоча б трішки. По дорозі у нас знаходиться один з відомих стартів - Jama, виходимо перевірити - є потоки. Можна стартувати! Юля відмовляється - ми з Назаром готуємось стартувати. Я перший. Заледве чіпляюся спочатку за потік біля схилу, гублю, борюсь за висоту, знову знаходжу - так кілька разів. Аже врешті знаходжу слабкий лежачий потік, яким викручую під базу. Перемога! Далі потрібно перелетіти через хребтик і можна спробувати приземлитись на штатному лендінгу. Перелітаю з запасом висоти, апетити ростуть - з'являється шанс почекати на Назара, який десь застряг біля старту, і спробувати повисіти біля Столу. Але Стіл не працює зовсім, облітаю майже навкруги, і не знаходячи нічого - встаю на курс до пляжу.
Далі я припустився кількох помилок:
неправильне визначення вітру на посадці (бриз біля землі передавлював фон), в результаті посадка за вітром
через страх, що фон створить роторну зону на класичній глісаді - захід з протилежного боку, у вузьку частину пляжу
через страх влетіти в людину або альтанку - розворот в сторону найбільшого вільного простору
прорахунок з якістю крила, глайду
не помічене каміння (і його розмір) на пляжі
не затягнуті клеванти в момент прольоту над каменем, натомість інстинктивно виставлена нога, щоб погасити удар
Як наслідок, на швидкості ~40 км год я влетів п'яткою в перпендикулярно розташований шмат скелі, гарно замортизував, проте п'ятка не витримала.
Що можна було зробити інакше:
найпростіше, не будучи впевненим у вітрі на березі - сісти на величезному пустирі дещо вище
на першому просіданні, замість довертати в берег - залишити курс на воду, вилізти з океану я зміг би без сумнівів
перед вльотом в камінь - максимально затягнути клеванти, це дало б додаткові пів метра висоти, і достатньо загальмувало перед ударом
Відео посадки, 14 січня 2022